Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного на письмі позначаємо апострофом.

Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:
1. Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ю, п’ять, п’є, в’я́зи, солов’ї́, м’я́со, рум’я́ний, (на) ті́м’ї, жира́ф’ячий, мереф’я́нський; П’я́ста, В’ячесла́в, Дем’ян, Максим’ю́к, Стеф’ю́к.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи): дзвя́кнути, духмя́ний, ма́впячий, медвя́ний, морквя́ний, різдвя́ний, свя́то, тьмя́ний, цвях, але: арф’я́р, ве́рб’я, торф’яни́й, черв’я́к. Коли така буква належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язо́к, зв’яли́ти, підв’яза́ти, розм’я́кнути, сп’яні́ти.

2. Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пі́р’я, ма́тір’ю, кур’є́р, (на) подві́р’ї; Валер’я́н, Мар’я́н, Мар’я́на.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ряби́й, рю́мсати, крюк.

3. Після к у слові Лук’я́н і похідних від нього: Лук’я́ненко, Лук’яню́к, Лук’яне́ць.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’я́дерний, без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, напів’європе́йський, об’є́м, під’ї́хати, під’ю́дити, роз’ю́шити, пан’європе́йський; дит’я́сла, камер’ю́нкер, Мін’ю́ст.

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіме́нний, зініціюва́ти, зеконо́мити, загітува́ти, зорієнтува́ти, зумі́ти.

Примітка 2. Про апостроф у словах іншомовного походження див. §138, у прізвищах та географічних назвах див. §.144, 151.