З великої букви пишемо:

1. Перше слово, яким починається текст.

2. Перше слово в реченні:

1) після крапки;

2) після крапок, знака оклику й знака питання, коли ними закінчується попереднє речення.

3. Переважно перше слово у віршованих строфах незалежно від наявності розділового знака в кінці попереднього рядка.

Примітка 1. Після крапок, які не закінчують речення, а стоять у середині його для позначення переривчастості мови, перше слово пишемо з малої букви:

— Дивіться... он там... встає... він ще живий... Семен... Семен... (Коцюбинський).

Тихо в хаті стало;
Тільки наймичка шептала:
«Мати... мати... мати...» (Шевченко).

Примітка 2. Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять у кінці прямої мови, то наступне речення (слова автора) пишемо з малої букви:

— Так тому й буть! — усі гукнули (Л. Глібов);

— Що з тобою? — допитувалась Маланка (М. Коцюбинський);

Я не Ганна, не наймичка, Я... — та й оніміла (Т. Шевченко).

Примітка 3. Зрідка після знака питання (знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації, пишемо малу букву:

Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! це ти? живий? (М. Коцюбинський);

Сонце! сонце! — на гори й долини,
— Сонце! сонце! — на води й поля.
Хай живе в вільній праці
людини України земля! (П. Тичина).