1. Дефіс ставимо:

1) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після означуваного іменника: вовк-жадню́га, ді́вчина-розу́мниця, земля́-ма́ти, коза́к-характе́рник, краї́на-інве́стор, краї́на-кредито́р, мо́ва-джерело́, мо́ва-посере́дниця, о́чі-намисти́нки, хло́пець-патріо́т, хло́пчик-мізи́нчик, Украї́на-не́нька.

2) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після іменника — видової назви: Дніпро́-ріка́, звіробі́й-трава́, Йорда́н-рі́чка, Сапу́нгора́;

3) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник: ді́вчина-грузи́нка і грузи́нка-ді́вчина, учи́тель-фі́зик і фі́зик-учи́тель, худо́жник-пейзажи́ст і пейзажи́ст-худо́жник;

4) якщо означальний іменник уходить до складу терміна, де він утратив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без сполучного звука: гриб-парази́т, жук-корої́д, за́єць-біля́к, за́єць-руса́к, льон-довгуне́ць, льон-кучеря́вець, льон-сире́ць.

2. Дефіс не ставимо:

1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Украї́на;

2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: гора́ Сапу́н, держа́ва Украї́на, мі́сто Ки́їв, ріка́ Дніпро́, село́ Мо́ринці, трава́ звіробі́й.